Анатолій Яцечко та Олег Панюта. Слова після гри.

Анатолiй Яцечко, капiтан команди ведучих телеканалу Україна:

– Пане Анатолію, по-перше, це була гра після великої перерви. Як відчуття від того, що ви знову опинилися за столом?

– Ох, це було складно, хвилююче, цікаво, ми дуже сумували. Гарна була – була б! – гра, якби ми виграли, звичайно, а так – є питання, і в першу чергу до себе. Як капітан, я вважаю, що не до кінця впорався, будемо відверті.

– Титул найегоїстичнішого капітана від пана ведучого – він лестить? Напружує? Смішить?

– Ой, ну я тут не згоден з паном ведучим! Я двічі – ні, тричі – взяв на себе відповідальність – і помилився, це, звичайно... Але, з іншого боку, якби не я був капітаном, і хтось інший помилився б, легше говорити "ти був неправий". Тому мені довелося брати на себе цю відповідальність – і, на жаль, неправий зрештою все-таки виявився я...

– Чи дійсно друга хвилина на останньому питанні скоріше завадила, аніж допомогла?

– Так, друга хвилина дійсно була зайвою. Ми якось зачепилися за цей ринок, і подумали, що він звучав більш логічно, був більш схожий на якусь державу все ж таки, зі своїми правилами, зі своєю атмосферою... Тобто, щось більш фольклорне. Через це ми і відійшли від аеровокзалу, хоча це і була основна наша версія.

– Які ще питання запам'яталися з тих, що шкода було не взяти? На які треба було відповідати обов'язково, але не вийшло?

– Звичайно, дуже шкода, що не відповіли на питання про слона – тому що, виявляється, ніхто у нас не пам'ятає вірш Чуковського!

Були питання, які неможливо було взяти – наприклад, питання про яблуко, воно дійсно дуже складне, рівня "професійних знавців". Можливо, Маліновський на нього б відповів – а ми, на жаль, поки не того рівня команда, так скажемо. Але зате ми це розуміємо і визнаємо!

– До речі, про "професіоналізм" – чи напрацьовується він, на вашу думку, лише самою кількістю ігор, проведених за столом?

– Так, звичайно, але ми ось чекали 5 років, сіли за стіл, одну гру зіграли і програли. Тепер доведеться знову чекати, якщо не 5 років, то як мінімум цілий сезон. 

– А як новачки вписалися до вашої команди?

– Чудово, дуже гарна команда вийшла. Олег Панюта вже не новачок, тому ми разом як би підтримували бойовий дух у сокомандників – але, на жаль, все одно програли. Хоча рахунок 6:5 – це гідна поразка, але морально нашій команді було б набагато легше, якби ми все ж таки виграли 6:5, це було б круто.

– Як оцінюєте свої шанси знову потрапити за стіл в цій серії?

– В цілому, до речі, все реально! Якщо пара команд "зіллють" свої ігри, то ми можемо красиво увірватися до фіналу!

– То що ж, будете вболівати проти колег за клубом?

– Ні-ні, я я вболіваю виключно за хорошу гру! Але якщо ми раптом потрапимо до фіналу, то це буде чудово і дуже цікаво ;)

Олег Панюта, гравець команди ведучих телеканалу Україна:

– Пане Олеже, а вам як гралося після такої довгої перерви?

– Начебто і не було цих п'яти років! Ви знаєте, ці емоції, це відчуття невідворотності, відчуття концентрації – вони дають такий драйв, що дійсно дуже часто, поки цього не було в житті, тільки і згадуєш, як це було класно. А коли все закінчується – звичайно, шкодуєш, що там не дотиснув, там не додумав, там потрібно було згадати ось ту дитячу історію, яку ти 12 років тому читав мало не кожен день своїй донечці...

Все ж таки вміння володіти собою під час напруги – це дуже важлива якість не тільки для людей, що працюють з новинами, але й для гри за столом. А я розслабився, напевно. У наступній грі ми обов'язково зможемо сконцентруватися і показати більш класний результат!

– На які питання можна і потрібно було ще відповідати, крім дитячої історії про слона (ну і останнього питання, звичайно)?

– Заднім числом ми всі розумні. “Каждый мнит себя стратегом, видя бой со стороны” – і дуже легко аналізувати потім, що ти не зробив, а що зробив не так. Насправді, в команді дуже важливі зіграність, згуртованість – а у нас це перший такий досвід, ми до цього так ніколи разом не працювали. Відчуття команди, здатність кожного з гравців вкидати ідеї, реагувати, додавати свої версії – це дуже важливо. Але ми поки в процесі зіграності, і я сподіваюся, що це наша не остання гра.

– Що скажете про амплуа "егоїстичного капітана" у вашій команді? Чи не занадто часто пан Яцечко озвучує чужі версії?

– Це насправді складна історія, тому що він як капітан бере на себе прийняття рішень – і з одного боку це, можливо, егоїстичність, але з іншого – велика відповідальність, і тут вже не можна говорити про егоїстичність. Ми делегуємо йому це право, і ні в якому разі не можна його цим дорікати. У тому, що він вимовляє, є частинка слів кожного учасника команди; тож капітан бере на себе відповідь, але він жодним чином не винен в тому, що відповідь виявилась невірною.

– У вас чотири новачки в команді. Як пройшла адаптація і як вам гралося разом? Скільки тренувань встигли провести?

– Тренувань у нас було 0,8, якщо рахувати тільки ті, що команда провела в повному складі. :) А це дуже важливий етап. Тому я і кажу, що сподіваюся показати набагато кращий результат в наступній грі.

– Але 5:6 після такої перерви з чотирма новачками – це вже досить непогано!

– Рахунок 5:6 – це чудовий результат для телеформату, тому що і глядачі, і ми як гравці до останнього не знаємо, хто саме переможе. Це чудовий драматичний сценарій – я пам'ятаю, як сам в дитинстві стежив за таким результатом і кусав губи, чекаючи, що ось-ось хтось переможе.

Те, що відбувається на 5:5 – це інтрига, яка тримається до останнього моменту, і я дуже радий, що цю серію ми стартували з гарної телевізійної інтриги.