Олександр Крикун та Володимир Шумко. Слова після гри.

Олександр Крикун, 4-кратний володар срібної сови, капітан команди:
 

– Пане Олександре, гра вийшла досить нервова – і є чітке відчуття, що і ви самі, і телеглядачі чекали на зовсім інший результат від настільки титулованої команди.

– Ви знаєте, я в перший раз в житті програв, але при цьому отримав задоволення. Гра була реально важка, але все меркне перед радістю від повернення за стіл. Ми всі так давно чекали ефірів, так скучили за грою – при тому, що видно було, що за цей час втрачена якась нитка і складно відразу налаштуватися на продуктивну гру, але тим не менш, це щастя від повернення улюбленої телепередачі, від попадання в улюблену атмосферу.

– Чи змінилося щось за самовідчуттям себе-гравця і капітана після такої довгої перерви?

– Може бути, я став трошки дорослішим, пішов той хлоп'ячий азарт, який був в перших іграх – але мені подобається та "устаканеність", той спокій, який з'явився зараз. Хоча мені складно говорити про це одразу після гри – емоцій все одно дуже багато.

– Що ж пішло не так за столом?

– Гра була важка, тому що я грав раніше тільки з трьома знавцями з цієї команди, з двома новачками я не грав. Але це було нерегулярно, і при тому, що ми спілкуємося і дружимо не тільки за столом, а й у житті, за столом було важко – всі дуже активні особистості, і обговорення було досить бурхливим і нервовим.

– До речі, про новачків. Володимир Шумко, який на тлі інших виглядав скромно і тихо, але давав гарні версії – як вам здається, чи розкриється він у майбутньому більш яскраво?

– Я думаю так, він мені дуже сподобався як гравець. Його єдина проблема – це недосвідченість, тому Володимира було менше помітно на відповідях.
Як капітан, я розумію, що якщо версія не абсолютно точна і немає стовідсоткової впевненості, її треба буде докручувати вже під час відповіді. Тому зрозуміло, що сьогодні я левову частку гри звалив на більш досвідченого Олексія Самульова. А Володя дуже цікавий і живий, і я впевнений, що якщо він "заматеріє" трохи, це буде дуже сильний гравець.

– Але ж досвід Олексія теж спрацював неоднозначно – ви поклалися на його "залікову книжку" успішного гравця, і на питанні з достроковою відповіддю ця тактика пішла не на користь команді.

– Насправді так, я начебто і розумів, що за логікою, за ігровою ситуацією не можна брати дострокову відповідь при такому рахунку, ніяк не можна. Але він був настільки впевнений! Причому мені здалося, що це питання на знання, і Олексій просто бачив цей фільм і точно пам'ятає, що там відбувалося. Якісь частки секунди я ще боровся з собою і перепитав Льошу, чи брати дострокову, і він сказав: "Так, сто відсотків". І це, звичайно, було неправильно. Я б ані в якій іншій ситуації не взяв би з таким рахунком дострокову відповідь, тому що, як то кажуть, "не ми банкуємо". Але і його логіку я теж розумію – в такій ситуації, коли команда важко вкочується в обговорення, нам би хвилина додаткова стала дуже у нагоді. Я не можу сказати, що це була лише його або лише моя помилка – це була помилка нашої сьогоднішньої гри.

– У будь-якому випадку, сподіваємося знову побачити вашу команду за ігровим столом вже найближчим часом – і будемо чекати на вашого представника для збірної кращих знавців Суперфіналу!

– Дуже дякую! Ще раз хочу відзначити, як я щасливий тут бути знову, тому – дякую, що ця прекрасна гра все-таки повернулася на екрани і до нашого життя!

Володимир Шумко, новачок команди Олександра Крикуна:

– Пане Володимире, з дебютом! Ви новачок в грі, команда титулована, сама гра була непроста, які враження?

– Хвилювався, звичайно, хоч і намагався себе стримувати. Прикро, причому не тільки за те, що мої версії не допомогли з відповідями, а й за те, що вони в цілому не допомогли команді виграти – а я дуже хотів ще сісти за стіл в цій серії. Так, для мене це був дебют, і мене затягнуло в гру ще більше, дуже хотілося перемогти і зіграти знову. Але, здається, для початку теж непогано!

– Питання були в цілому складніше або легше, ніж ви очікували? Або ніяких сюрпризів?

– Я швидше очікував, що команда буде більш зіграною, між нами буде більше налагоджений контакт, будемо краще чути один одного. Головна проблема виявилася не в питаннях – зіграності не вистачило.

– І все-таки, були питання, які в будь-якому випадку треба було брати? За яке найбільш прикро зараз?

– Та за всі, напевно. Звичайно, прикро за питання з достроковою відповіддю, бо сміх був дуже логічним, треба було зовсім небагато покрутити – і вистачило б навіть 5 секунд обговорення. Ще прикро, що у мене є поки якась невпевненість в своїх версіях і відповідях. Наприклад, питання про короля Монако – перед цим було питання по картах, і ось винесли картину. Я кажу: "Та це знову якийсь валет, у нього сорочка, як на гральних картах" – цього ніхто не почув, на жаль. Але тут, напевно, моя провина, треба було впевненіше подавати свої версії.

– Є у знавців таке поняття: "відповідь клацає". Тобто, приходить в голову версія, і ти чітко розумієш – правильна. Чи вдалося зловити щось схоже на своїй дебютній грі?

– Ні, взагалі ні – мені здається, це зовсім не та гра, де мені треба було зловити це "клацання". По-моєму, я сумнівався іноді навіть в тому, що я пишу правильно слова в блокнот під час питання.

– І все одно дебют вийшов непоганим, вітаємо вас з цим і бажаємо скоріше повернутися за ігровий стіл!

– Дякую, я дуже цього хочу і чекаю, до зустрічі!