Арсен Маліновський та Сергій Сівохо. Слова після гри у фінальній дуелі.

Арсен Малиновський, дворазовий володар срібної сови, капітан команди:
 

– Арсен, ну що, карма працює?

– Дивно, напевно, запитувати, за яке саме питання найприкріше – за всі?

– За перше. Коли ми придумали сузір'я Водолія, наступним кроком, звичайно, мав бути ківш Великої Ведмедиці, бо хотілося вигадати щось простіше, всім зрозумілий образ.

– Чи не було побоювання, що під час допомоги клубу ваші колеги можуть не допомогти вам з принципу?

– Ні, не було, ми тут усі давно в одному човні, всі один одного знаємо десятиліттями і ніколи не було таих випадків, щоб клуб міг допомогти, але не допомагав. Так само як і ми допомагали на минулій грі команді пані Кравець.

– Коли ви віддавали відповідь Сергію Сивохо, чи чітко проговорювали версію, яку обрали? Було відчуття, що він починав відповідати з наміром обирати одну з двох у процесі.

– Ну, давайте скажемо, що так, це теж моя вина. Якщо серйозно, то я, мабуть, недостатньо чітко формулював, що хотів від нього почути.

–  Про що б вас ще запитати після такої драматичної гри ...

– А поставте мені таке запитання, щоб я міг використати заготовочку: жарт про те, що у нас сьогодні дуель, і з нами Дантес, і тому ми вірили у свій успіх…

– Це прекрасно! Одне уточнення: якщо продовжувати метафору, він вистрілив та промазав чи він навіть не вистрілив?

– Ось цього не скажу, так питання не стояло, але маючи Дантеса на дуелі, не можна було програвати.

– Питання про творчі плани. ;) Чи будете ви надалі намагатися зробити все можливе для перемоги своєї команди, навіть якщо є ризик вчинити не зовсім чесно і, можливо, цим злякати успіх?

– Пффффф!

Сергій Сівохо, володар кришталевої сови:
 

– Сергію, ваш капітан Арсен Маліновський уже похвалився жартом-заготовочкою про те, що ви прийшли на фінальну дуель із Дантесом, і тому мали вигравати. Сам Володимир, до речі, написав на початку гри у своєму блокноті "Переможемо 6:3" – і це було єдине, що він написав за всю гру. Ви з таким самим настроєм сідали за стіл?

– Я розумів, що буде важко, але в цілому у мене був гарний настрій і гарний кураж. І страхів особливих не було – побоювання завжди підсмоктують під ложечкою, але, слава богу, одна гра вже пройшла, і на другу я вже виходив з розумінням, від кого чого можна чекати. Але все одно сюрпризи були сьогодні.

– Ви сказали, що питання були нескладними – відповіді були складні. Здебільшого ці відповіді вам довелося вибирати і “докручувати”.

– Так, проблема була не вигадати версії, а відповісти вірну. Накидали ми багато всього, а от вибрати не виходило. Навіть у мене – я ж був на 100% упевнений у ведмедях, кричав це сам за столом, але пан ведучий, звичайно, вміє ставити запитання та створювати напругу…

–  Але ж і ви не вперше за столом, де імунітет до маніпуляцій пана ведучого?

– Отож! Але якось… втратив я форму, мабуть.

– Якесь питання сьогодні запам'яталося гарним фактом?

– Дуже гарне питання було про балетні позиції, мені дуже сподобалося. Треба було думати, крутити, дивитися на картинки, це завжди цікаво. Чим більш заплутане питання, тим цікавіше його розгадувати.

– А що про карму скажете? Ви вірите, що вона працює?

– Це до того шоу, що було на початку гри? Навіть не знаю. Не вірю, мабуть. Хоча… Ні, ну хотілося б вірити – але в інших ситуаціях, щоб вона спрацювала, не в нашій грі. :)

– Ну, принаймні це було красиво.

– Так, гра була гарна. І дивіться, наша команда цього разу – це як би осередок українського "Що? Де? Коли?". У нас два володарі сов у команді, дві прекрасні дівчини та два абсолютні новачки. Все, що є хорошого в клубі щодо традицій, є в нашій команді. Значить, все вийде!