Олексій Резніков та Дмитро Литвинов. Слова після гри у фінальній дуелі.

Олексій Резніков, юрист, капітан команди:

– Олексію, друга гра вашої команди вийшла напруженою і зовсім не такою, як попередня. Які емоції зараз?

– Ну, я вже трохи видихнув, насправді. Звичайно, я сьогодні обов'язково рефлексуватиму на всі питання, вони мені будуть снитися, думатиму, можна було їх взяти чи не можна – але я все одно в захваті від своєї команди, я вважаю, що вона дуже крута, дуже сильна. Ми реально не зависали ні на чому, обговорювали, накидали досить версій – і майже не домінувала якась одна (з кротом трохи, хіба що). І за великим рахунком, коли ми дізнавалися відповіді – крім питання про хінкалі – у мене не було відчуття "ой, як ми це не взяли". Я навіть з веслом не засмутився: не “зайшло” воно мені, не дуже сподобалося питання.

– Боюся питати про кавун…

– Про кавун ми, звичайно, вже теж обговорили, про це напевно всі багато говоритимуть. Ми подумали та вирішили, що тепер складність питань у телеклубі можна вимірювати в кавунах. Тому що уявити, що хтось сидів, морочився, виколупував насіння, щоб залити туди алюміній – це… якась версія рубрики “невідоме про відоме”.

– Тобто давайте зафіксуємо, складність питань тепер офіційно вимірюємо за шкалою від нуля до кавуна. 1 кавун – еталон?

– Так, решта поки що на пів-кавуна максимум тягнуть. :)
А так, звичайно, гра непроста – я не скажу, що ми втратили кураж або були надто розслаблені, думаючи, що перемога у нас уже в кишені, зовсім ні. Всі боролися, старалися, працювали, але так пішла гра, так обрала дзига. Можливо, інші питання на столі були легшими і все було б якось інакше, хто знає.

– Чи перед грою було внутрішнє відчуття, що з дуелі з командою Малиновського саме ви вийдете переможцями?

– Так. Я чомусь був певен, що ми виграємо. Не тому, що мені цього хотілося, а саме через відчуття – я ж був присутній на грі Арсена, бачив їхній потенціал і порівнював із нашим. Але так, гра склалася інакше.

– Ви згодні з вибором найкращого гравця у вашій команді?

– Так, абсолютно. Якби мене запитав пан ведучий, я назвав би Дмитра Литвинова без варіантів. У мене сильні гравці в команді, але Діма сьогодні просто блищав. Одна відповідь із опудалом чого варта – так, на “докручуванні”, але у нас цієї версії на столі навіть не було. У той момент, коли Діма відповідав, я згадав таку надувну фігуру, яка закликає до магазинів, наприклад – і якби я був на місці Діми, я б назвав її як відповідь, але не факт, що вийшов би саме на опудало. Але Діма класно впорався.

– На бліці вам попалися також досить багатоверсійні питання.

– Так, там з першим чудово впорався Володя, а ось другий, про хабар – він не для бліцу, як мені здається. У мене Японія – така благородна країна – ніяк не асоціюється з такою практикою; мені навіть на думку не могло спасти, що вони можуть хабар взагалі обговорювати і якось називати.

– Але ж це чудово, що чиновнику в Україні думка про хабар навіть на думку не спадає!

– Справді, якщо так дивитися, то так…

– Така гарна нота, що на ній можна і закінчити інтерв'ю :) Дуже сподіваємося незабаром знову побачити гру вашої команди за столом, за нею було дуже добре спостерігати.

– Дякую, ми теж сподіваємося. Головне, щоб і глядачам все також дуже сподобалося.

Дмитро Литвинов, найкращий гравець команди:

– Нічого, що я вже без метелика? Ви ж не знімаєте відео?

– Ні, але тепер усі наші глядачі знатимуть, що Дмитро Литвинов давав це інтерв'ю без метелика. Сподіваємося, вони це якось переживуть.
Дмитре, на що ще, окрім хоку, ви були готові сьогодні заради перемоги?

– Та загалом на все, як і щоразу, коли я сідаю за ігровий стіл. Найголовніше тут – відповідати на запитання, а що ще для цього знадобиться – грати без метелика, смажити змію чи писати хокку – це вже не так важливо.

– З яким відчуттям ви сідали за стіл? Чи була певність, що команду Малиновського ви обіграєте?

– Ми очікували, що буде непроста низка питань, з якими нам уже не буде так легко, як на попередній грі – так і вийшло. Трохи не склалося, напевно, за підсумковим рахунком все одно – ми могли взяти кілька питань, які не скажу, що зобов'язані були, але саме могли взяти, тому рахунок 4:6 міг бути зворотнім запросто.

– Як вийшло, що ніхто не розглянув на предметі напис грузинською?

– Я не знаю, мені здається, ми замало тримали його в руках у процесі обговорення. Хоча з іншого боку, за столом шість гравців, і ніби за 10 секунд ми мали його оглянути кожен. Але, по суті, щойно ця штука виявилася у Гриші в руках довше, вже для відповіді, він і побачив цей напис.

– Окрім питання про хінкалі, були ще прикрі невзяті?

– Мені ось за весло дуже прикро. Мені здається, що це питання, на яке ми могли б відповісти. Але ми не подумали, що перехід справді може бути не лише суходолом, а й водою.

– Команді сьогодні забракло чогось загалом чи це більше особисті недоробки окремих знавців?

– Ні, ми якраз добре доопрацьовували питання, як на мене. Усі вкладалися, накидали версії та ідеї. Справді, просто не склалося.

– А чого очікуєте від гри у Суперфіналі? Чи можна буде трохи розслабитися?

– Зрозуміло, що ця збірна буде не настільки зіграною, як команда, яка тренувалася конкретно для гри в цій серії, і, можливо, це буде причиною якогось легкого хаосу спочатку. Але мені здається, що всі гравці досить хороші, щоб під час гри цей хаос у команді припинився і все звернулося до перемоги знавців, це найважливіше.

– Ну й найголовніше запитання: усім цікаво, яке хокку було заготовлено на випадок вашої перемоги сьогодні?

– Хвилинку, я все записав (і навіть уже встиг закреслити).

Написав хокку
Шість очок взяли
Рахунок на табло

– Але ж це не 5–7–5?

– Так, по складах тут трохи не вийшло, але це тільки тому, що я дуже багато варіантів перепробував.

– Тоді до зустрічі за столом у Суперфіналі, там, диви, й нове щось напишеться.

– Із задоволенням!