- Давно не спілкувалися з вами. Як грається у ранзі володаря і кришталевої, і срібної сови?

- Ну, а як можуть сови вплинути? Тут така гра, яка зовсім не визнає ні статусів, ні нагород, ні минулих заслуг. Але внутрішня планка виросла і азарту ще більше стало.

А поза грою мої сови – це для мене і для моєї сім’ї, друзів – велика-велика гордість. Дуже надихає в інших справах.

- Коли для того, щоб пройти далі, достатньо просто перемогти з будь-яким рахунком, особисто вам це допомагає грати чи заважає?

- Мені допомагає. Я і без цього вмію настроюватися на гру, додаткову мотивацію мені шукати не потрібно. Цього разу мені сподобалося виходити на гру, маючи фору. Тим більше, для нашої команди це велика рідкість.

- Заміна в команді вплинула на гру? Пана Положинського не вистачало?

- Саші бракувало. Він дуже креативна людина, і з його нестандартної свідомості і підсвідомості часом вистрілюють такі речі, що я би в житті не здогадався.

Але заміна теж дуже приємна: у мене до Паші Шилька свій сентимент. Ми з Олексієм Резніковим грали раніше в його команді, і було приємно знову разом сісти за стіл.

- Коли рахунок на табло став 1-4, що відбувалося в голові і душі Андрія Шевченка?

- Гнусне було відчуття. Особливо переживав Арсен. Наш капітан настільки заточений на перемогу, що сама думка про поразку для нього дикість. Коли було 1-4, він аж чорний став у якийсь момент. Він пізніше розказував, що уже уявив, як після гри дзвонитиме додому і розказуватиме про поразку.

- І що ви робите, аби прийти до тями в таких ситуаціях? Є якийсь секретний прийомчик?

- Я малюю в голові картинку виходу на вершину. Хто ходив у гори, знає, що на підйомі обов’язково буває момент, коли хочеться зупинитися і здатися. I тим приємніша потім радість перемоги: коли ти уже на вершині і весь світ – під ногами. Не люблю програвати, але вигравати на морально-вольових обожнюю.

- За яке питання найбільше прикро?

- За український тризуб. Я цю версію виклав на стіл, але обговорення пішло в іншому напрямку. Черговий раз переконуюся, що перша, інтуїтивна реакція дуже часто веде до правильної відповіді. У цьому випадку я якось сам себе не почув.

I за бліц прикро, звичайно. Був реальний шанс взяти його. Все у нас було: і голка, і нитка. Просто недокрутили запитання – схалтурили. 

- У вас була якась версія на питання першого сектору?

- Я майже всю хвилину не міг відкараскатися від Хребта Ломоносова: все він ліз мені в голову. I тільки на останніх секундах пішов у космос і почав шукати відповідь там.

Арсен – молодчина. Він у цій грі і так левову частку роботи зробив, відпрацював на всі 120 відсотків, був у чудовій формі. Не думаю, що хтось інший з команди краще відіграв би це запитання.

- Яке питання сподобалось найбільше?

- Останнє запитання, про шипи на дверях і про слонів. I запитання вийшло цікаве, неочевидне. I обговорення було правильне. I в кінці між коровами та слонами правильно вибрали. Найголовніше – це було переможне запитання, тому – подвійно солодке.

- Назвіть дві команди, з якими хотіли б зустрітися в зимовій серії.

- «Квартал» і команда Крикуна. Перших люблю за позитив і за свято, яке вони привносять, а команду Крикуна і Сівохо – за відданість грі і за красивий, спортивний азарт.

Мало хто з глядачів уявляє, що насправді «Що? Де? Коли?» - це дуже світла, яскрава сім'я поза ефіром. Це люди, яким добре разом, які дуже зворушливо і весело турбуються один про одного, які дуже дорожать Клубом. Хочеться сезон закінчити по-чемпіонськи і у правильній компанії.

- Хто виграє восьмий сезон «Ліги зірок»?

- Ведучий гри чітко задав нам планку: він нагадав, що поки жодна команда не вигравала два сезонапідряд. Ми віримо, що нам це по силах.
Це найсильніша команда, в якій мені доводилося грати. Ми нещодавно відіграли хорошу гру в Бізнес-лізі Києва. Всі дисципліновано зібралися, навіть Арсен приїхав з Одеси. Я сидів за столом – і сам собі заздрив за команду, в яку мене привела доля. Тут є все: і жорстка ігрова хватка капітана, і фантастична реакція Резнікова, і живий розум Ані і Доманського, і досвід Паші. Працюємо на перемогу!