Интервью с игроками команды Анатолия Яцечко: Людмила Барбир

-          Гру не виграли, але далі пройшли. Для вас це перемога чи поразка?

-          Для нас, напевно, кожна гра – це перемога, тому що команда в нас відносно нова, і ми тільки-но дійсно відчули себе командою. Звичайно, це все одно поразка, бо хотілося б зіграти краще, але після цієї гри ми зробили певні уроки і знаємо, над якими помилками треба працювати. Тому, з одного боку, це поразка, а з іншого, кожна нова гра, кожен новий досвід – все одно перемога.

-          Чого, на вашу думку, не вистачило, аби залишити стіл з рахунком на користь знавців?

-          Я думаю, зібраності і зіграності. Хоча ми вже більше один одного відчуваємо і чуємо, мені здається, спочатку команда трішечки розгубилася. Було багато версій, були правильні версії… Стосовно питання про Шевченка – фактично кожен з нас говорив, що мова йде про те, що він написав ту картину. Але вибрали іншу версію. Якийсь такий нерв… Треба, напевно, більше вірити в себе. Окрім стовідсоткової зосередженості, все одно має бути якась внутрішня розслабленість. Це, мені здається, якраз піде на користь, бо спочатку ми настільки зосередилися, що трошки зайве нервували, і тому пропустили перші питання.

-          За яке питання найбільше прикро?

-          По-перше, за Тараса Шевченка. Тому що версія правильна була, ми її просто не відібрали. Прикро за питання про Єгипет, там де дихання і серцебиття. Нас збили з пантелику природні явища, ми почали їх перебирати. Хоча в мене була думка стосовно того, що це серцебиття. Але я подумала, що це дуже банально і просто, і тому ми почали копирсатися і заглиблюватися далі. Не треба було цього робити, там все було набагато простіше.
Стосовно голкіпера – в голові в мене точно було «голкіпер». Але оскільки я не фанат футболу і не дуже розбираюся, хто нападаючий, а хто захисник… Треба було бути більш активнішою. Ось за це образливо. Якби я сказала «голкіпер», можливо, це навело б когось на правильну відповідь, і ми б її сформулювали, оскільки прізвище було в усіх на устах. І образливо, звичайно, за питання, відповідь на яке з’явилась фактично в нас усіх.Коли Толіч лишився сам і теж відповів правильно, але ведучий вирішив, що була підказка з залу (хоча ми, звичайно,  так не вважаємо, як завжди всі команди в таких випадках). Нам не зарахували цей бал.
Так можна далі говорити про кожне питання, яке ми не взяли. Але про марки, дякувати богу, в переломний момент відповісти вийшло. Причому ці пазли якось склалися в одну секунду. Все зійшлось, і, дякувати богові, це очко пішло у нашу копілочку.

-          Яке питання ви воліли б почути де завгодно, але не за дзеркальним столом?

-          Це, напевно, про гривню. Якось так складно було… Не знаю. Коли ми почули відповідь «гривня», то були трохи здивовані. Навряд чи ми змогли б відгадати її навіть за інших обставин. Гривня дійсно була складним для нас запитанням. І божа корівка теж. Ця приказка якось не була в нас на слуху. Ні в кого. Можливо, тому, що більшість гравців команди україномовні і виросли на українських приказках. Відповідь прозвучала, але все одно вона була нам не знайома. Потім ми спілкувалися з гравцями інших команд та навіть з тими членами клубу, хто не грає. Вони казали: «О, мені одразу спало на гадку, що це божа коровка». Для нас божа коровка і гривня були складними питаннями.

-          Грати з ведучим один на один знов залишився пан Яцечко. Інші варіанти не розглядаєте?

-          Ні, чому? Я себе, наприклад, поки не розглядаю (не знаю, як інші), але, думаю, і Ліда, і Соля могли залишитися. Ми просто всі разом вирішили, що грати один залишиться Толіч. В нього більше досвіду й більше впевненості. Тут, окрім досвіду, звичайно, потрібно ще не впасти у паніку. Коли груз відповідальності давить з усіх сторін, і є лише хвилина, щоб справитися з емоціями, прояснити розум і почати думати над питанням. А не думати: «Боже, а якщо я зараз підведу? Якщо дам неправильну відповідь?» З цим треба працювати. Мені здається, не кожен може з цим справитися.

-          Хто виграє восьмий сезон «Ліги зірок»?

-          О боже, я навіть не знаю. Складно сказати. Звичайно, хотілося б відповісти «ми», але є команди, які набагато досвідченіші і вже багато років грають разом. Звичайно, можна про це мріяти і треба на це сподіватись, але я не знаю, чи наша команда зможе виграти…

О нас

Новости

Интервью Анатолия Бугаева

Лучший из лучших Анатолий Бугаев – о звёздной болезни, недооценённых игроках и новых фокусах ведущего. 


Знатоки


Алексей Потапенко

Шоумен и продюсер, автор и исполнитель песен

Вопросы

Мартовская серия,
2008 г.
Автор: Николай Петрушевский,
Гомель, Белорусь
Капитан команды Арсен Малиновский. Знатоки выиграли раунд.

Внимание, коллекция!
Перед вами предметы, которые коллекционировал учитель из пьесы Альфреда Жарри. По ходу произведения учителю предлагают бежать из Польши в Бельгию, но он предпочитает более далекую страну.

Внимание, вопрос! Куда и почему он собирается направиться?

Ответ